На експорт 90%: як на Дубровиччині вирощують зерно для Європи й Америки

У селі Берестя, яке розташоване на території Дубровицької міської громади, не зважаючи на війну, продовжує працювати підприємство «Діброва Фармз». Заснував його американець українського походження Роман Федорович у 2016 році. Чоловіку вдалось згуртувати навколо себе команду однодумців, які спільними зусиллями вирощують органічну продукцію за найвищими європейськими стандартами. 

Про експорт, «бронь» працівників та допомогу ЗСУ журналістка Район.Сарни поспілкувалась з директором компанії Валерієм Мельником.

Засновник підприємства Роман Федорович

«Ми розпочинали свою діяльність з Дубровицького району, пізніше розширились і розгорнули роботу в Володимирецькому районі (тепер це Сарненський і відповідно Вараський райони)», – розповідає чоловік.

На сьогодні в підпорядкуванні організації знаходиться дві тисячі гектарів землі. З них – 65 відсотків це паї мешканців найближчих сіл, і решта – невитребувані паї (власники яких померли), які перейшли у власність громади, тому тепер договори стосовно них укладаються через ТГ.

«Зараз ми ще подали заяву на отримання частини земель запасу та резерву, щоб розширити наші можливості та відповідно платити більші податки», – зазначив підприємець.

У компанії працює вісім механізаторів, чотири офісні працівники, інженер, агроном і три водії.

Робочі будні

«Діброва Фармз» спеціалізується на вирощуванні органічної продукції. Від початку свого заснування аграрії вирощували сою, пшеницю, спельту, технічні коноплі, ріпак та просо.

«Деколи для сівозміни вирощуємо жито. Пробували вирощувати соняшник, але в нас не вийшло, бо клімат не годиться для цієї культури. Кукурудзу взагалі не пробували та навіть не плануємо», – розповів пан Валерій.

Усе зерно, яке вирощує підприємство, має статус органічної продукції. Сертифіковане воно швейцарською компанією «Органік Стандарт», яка має представництво в Києві. Саме ця організація контролює всі процеси, які дозволяють продукції відповідати євростандартам.

Збір врожаю

Загалом 90% культур, які вирощують фермери, відправляють на експорт в країни Європи.

«Одразу вирішили експортувати. Фактично з першого року відправляємо зерно за кордон. Ми експортували в Нідерланди, Німеччину, Румунію. Невдовзі, наприклад, будемо відправляти машину з просом в Польщу. На завод, який виготовляє корми для птиці», – розповідає чоловік.

Пан Валерій розповів, що компанія здебільшого працює на пряму з переробниками. Контракти на реалізацію продукції укладають наперед. Зазвичай це відбувається взимку. Процедура відбувається приблизно так: укладають контракти, фіксують ціну, розраховують орієнтовну кількість майбутнього врожаю.

«Завжди ставиться «плюс-мінус», тому що до кінця не вгадаєш. От у нас, наприклад, соя три рази померзла цього року в вересні, і вже того урожаю не буде, який планували», – пояснює фермер.

Експортує компанія також в Америку. Зі слів директора вони вже тричі відправляли контейнери з органічними коноплями в США. Це зумовлено тим, що зараз у світі є величезний попит на органічні коноплі.

«Цей напрямок дуже активно розвивається. І відповідно з’являється все більше підприємств. І тим паче ці коноплі – суто український винахід. Розробили ці сорти в Глухові, що на Сумщині. В Америці їх переробляють на органічну конопляну олію», – розказує директор.

Оскільки землі з посівами розташовані за 30 кілометрів від білоруського кордону, то компанія, як і вся країна загалом, впродовж цього сезону перебуває в стресі.

«Переживаю за хлопців, бо не дай Боже би щось прилетіло. Бачив дуже багато відео зі східних регіонів, як горять трактори, комбайни, склади, то воно ж в голові тримається. Але ми ризикнули, посіяли. Зараз в нас ще залишилась одна культура – соя, яку ще треба зібрати», – каже чоловік.

Польові роботи

Склад для зберігання зерна

Від початку повномасштабного вторгнення в підприємства виникли труднощі з транспортуванням зерна. Через перекриття морських та залізничних сполучень керівництво змушене було послуговуватись виключно автотранспортом. 

Чоловік розповідає, що виручило те, що укладали контракти з іноземними партнерами ще до війни. Адже з початку весни видаткова частина збільшилась вдвічі особливо на це вплинуло дизпаливо, яке постачали з перебоями.

«У квітні, травні й половину червня, коли якраз сіяли, через перебої з дизпаливом ми пропустили 16 днів погоди і саме якраз тих посівних днів, які в агрономії рахуються як терміни посіву», – розповідає аграрій.

Пан Валерій пригадує, що на початку також часто дзвонили й партнери із-за кордону, підтримували морально.

Саме ж підприємство для армії допомагало соляркою, шинами на блокпости, акумуляторами, які ще можна заряджати та використовувати, металом і військовим спорядження. Деякі працівники пішли на фронт.

«У нас на підприємстві діє бронь на працівників, але двоє механізаторів пішли служити. Один пішов з особистих міркувань, а другий пішов, бо його сини два пішли, і він вважав, не мав морального права залишитись тут», – пояснює підприємець.

На думку чоловіка, для того, щоб наблизити перемогу, кожен мусить займатися своєю справою.