Винахід вихідця з Дубровиці дозволив збільшити швидкість збирання інформації у мільйони разів

30 Листопада 2021, 18:00
Жорж Жарпак 1691
Жорж Жарпак

Майбутній французький вчений Жорж Шарпак 1 серпня 1924 року народився у Дубровиці, що нині в Сарненському районі.

У 1992 році він удостоївся високої нагороди за відкриття та створення детекторів частинок, зокрема багатодротяної пропорційної камери. Шарпак народився за часів Польщі у селі Дубровиця, яке після війни стало українським містом з однойменною назвою. Сім'я була єврейського походження. Вони емігрували до Франції, коли хлопчику виповнилося сім років.

Район.Сарни зібрав історичну довідку про знаменитого земляка, іменем якого названа в його честь одна з вулиць Сарн.

Поліські корені Шарпаків

Про місце народження Жоржа Шарпака можна віднайти різну інформацію – це і Польща, і Сарни, і Дубровиця. Таке різночитання пояснюється тим, що народився майбутній нобелівський лауреат у маленькому містечку Дубровиця, яке входило до складу Сарненського повіту за часів Польщі.

Мати, уродженка Олевська Хане Шапіто, у 18-літньому віці вийшла заміж за Мотеле Харпака. У подружжя народилося два сини – Георгій та Андре. Народжувати первістка породілля поїхала саме в Дубровицю, де мешкала родина і де їй створили гарний затишок. Члени родини займалися виробництвом пива, газованої води, морозива. Дід майбутнього лауреата володів невеликою цегельнею, продукція якої користувалася попитом на будівництві. І по сей день збереглося чимало мурів із «харпаківської» цегли. Батько Георгія був бухгалтером у лісовому господарстві.

У 1926 році (тоді Жоржу було два роки) молоде сімейство виїздить до Палестини, шукаючи кращої долі. У ті роки почастішали погроми єврейських сімей, з’явилася боязнь за завтрашній день. Але там Шарпаки пробули недовго — клімат не підійшов Гриші, тож повернулися в Сарни. Тут хлопчик почав ходити до польської гімназії, на додаток до івриту вивчав польську мову. Григорій Харпак досконало оволодів п’ятьма іноземними мовами, які згодилися йому в житті й науці.

Мрія виїхати в інші краї не покидала Хане та Мотеле Харпаків. Під приводом відвідати Колоніальну виставку, сім’я у 1932 році переїздить до Франції. Їхали «шукачі щастя» фактично у невідомість. У Парижі дядько допоміг емігрантам стати на ноги, а малому Гриші прилучитися до азів науки. Григорій просиджував допізна в муніципальній бібліотеці.

Переїзд в Париж та поневіряння у воєнні часи

У Парижі Жорж (так стали називати Григорія) продовжив навчання у школі. У 1938 році вступив до ліцею Святої Луїзи, який довелося закінчувати уже у воєнний час. У 1940 році Германія окуповувала Францію, усіх євреїв зобов'язали носити жовті пов'язки на плечі. Сім'я Шарпака відмовилася. Замовили фальшиві документи, змінили прізвище на Шарпентье і видавали себе за французів. Їм повезло, що 16-річний син, незважаючи на своє походження, був блакитнооким блондином. Німці так нічого і не запідозрили. Можна було б спокійно перечекати окупацію, але хлопець не хотів сидіти склавши руки. 

У 1943 році записується в Рух опору і допомагає французьким партизанам. Одного разу поліція їх вислідила. Георгія кинули за грати, а за рік перевели в концентраційний табір в Дахау. Це поряд з Мюнхеном. Цілими днями він копав траншеї – зайняття назавжди залишить любов до лопати – садівництвом він більше принципово не займатися. У таборі смерті його і далі приймали за француза, а не за єврея. Це зрештою і врятувало життя. По війні Георгій вступає до гірничої школи. Після її закінчення вчився в коледжі Де Франс, де особливо проявляється потяг до фізики. Працює в лабораторії всесвітньо відомого фізика Фредеріка Жоліо-Кюрі. У 1959 році його приймають до Європейського центру ядерних досліджень у Женеві, що, зрештою, визначило його долю і його славу.

***

У 1945 році Жорж Шарпак поступив у вищий учбовий заклад, який називався «Ecole des Mines» (паризька «Школа гірської справи»), одне з найпрестижніших технічних учбових закладів Франції. У 1948 році він успішно захистив диплом, отримав ступінь бакалавра гірської справи і почав працювати в Національному центрі наукових досліджень. Незабаром він отримав французьке громадянство. У 1954 році Шарпак захистив дисертацію, присвячену ядерному бета-розпаду, і отримав ступінь доктора наук в галузі ядерної фізики в Коллеж де Франс, де він працював в лабораторії знаменитого академіка і борця за мир Фредеріка Жолио-кюрі.

Відразу ж після захисту дисертації його запросили працювати в Європейському центрі по ядерних дослідженнях (CERN) в Женеві, де він пропрацював близько 30 років. Там він створив детектор часток, що збільшує швидкість збору інформації в мільйони разів. По суті, Шарпак відкрив нову епоху у вимірювальних приладах ядерної фізики.

Шарпак разом з іншими професіоналами розпочав створення прототипу адронного колайдера.

1985-го Жорж стає членом Французької Академії наук, а вже через 7 років його удостоїли Нобелівської премії «за відкриття та створення детекторів частинок, зокрема багатодротяної пропорційної камери».

«Фізика мене більше не покидала… І, на мій великий подив, наприкінці 1992 року вона привела мене до Стокгольму – за Нобелівською премією. Нобелівська премія – це Ейнштейн, Нільс Бор чи Кюрі. Порівнювати себе з ними – не могло бути й мови! – Зі спогадів Шарпака.

Відкриття Шарпака – це маленька коробка (10 на 10 сантиметрів) з тисячами дротів усередині, яка самостійно досліджує елементарні частинки атома. Унікальність винаходу полягала і в тому, що цей процес контролював комп'ютер, а не людина. Завдяки цьому пристрою повністю змінено механізм рентгенівських апаратів – доза випромінювання зменшилася в 10 разів. Окрім того, розробки Жоржа дозволили контролювати показники серцебиття астронавтів НАСА, а також прогнозувати землетруси.

Швидкість, надійність і потужність камери дозволили вивчати дуже рідкісні явища (реакції) у сфері дослідження великої енергії. Камера дала можливість їх застосування в біології та медицині, саме в галузі обробки зображень людини.

Дуже проста камера відразу витіснила бульбашкову камеру, за допомогою якої фізики спостерігали за безліччю частин, що створюються в результаті викликаної акселератором (прискоренням частинок) колізії фрагментів осколків частинок атомів.

Камера Шарпака дає великі можливості в обробці даних про ці складні явища, завдяки яким дослідники сподіваються розкрити секрети внутрішнього складу матерії. За свою плодотворну наукову діяльність Г. Шарпак нагороджений і премією Європейського фізичного товариства.

Жорж Шарпак помер 27 вересня 2010 року. У комюніке Єлисейського палацу (резиденція президента Франції) викарбували: 

«У Парижі у віці 86 років помер видатний учений, лауреат Нобелівської премії з фізики Жорж Шарпак – найбільший гуманіст, чиє життя та досягнення є прикладом для нації та всіх молодих людей».

У Франції його ім'я багаторазово увічнено. Воно присвоєно Інституту біомеханіки людини, Центру ядерної медицини, десяткам шкіл та низці інших установ. 

Підготувала Катерина Павлюк за матеріалами провідної бібліотекарки відділу акумуляції краєзнавчих документів та бібліографії Людмили Степанюк «Жорж Шарпак – лауреат Нобелівської премії».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024