«В стилі фольк можна заспівати навіть «Вечірочку» Монатіка», – Галина Куришко

Учасниця «Голосу країни» Галина Куришко розповіла УНІАН про стосунки та конкуренцію між учасниками шоу, бабусю-фольклористку та свої творчі амбіції після пісенного конкурсу.

– Ви давно мріяли виступити в «Голосі країни», але раніше не брали участі у відборах. Чому наважилася цього року?

– Сама про це задумувалася, але не можу конкретно пояснити. Можливо, вплинув карантин та розмови з моїм менеджером Анастасією, яка давала поради щодо наступних кроків та пісень. Ми з нею багато спілкувалися про це. Мабуть, Богу було так завгодно, бо на все свій час. Тепер прийшов мій, тому виникло бажання рухатися далі.  

– Раніше розповідали, що вам комфортно співати в дуеті тільки з сестрою. Що можете сказати про батл з Анною Берайї? Чи задоволені виступом, чи змогли повністю розкритися?

– Мені пощастило з напарницею. Вона хороша, мила та приємна дівчина. Конкуренції між нами не відчувалося, ми добре спілкуємося. Але, так, я не розкрилася. В сольному виступі ти можеш проявити себе на сто відсотків, а тут треба десь трошки стриматися, підлаштуватися. Тому батл – це непросто. Загалом все було добре. Номер гарний, більшості сподобалося. Якісь можливі негативні моменти є в усьому, це нормально.

– Під час батлу ви виконували пісню Наді Дорофеєвої «Gorit» в стилі українського фольклору. Які ще сучасні пісні було б цікаво виконати в народній інтерпретації?

– Мені подобається говорити, що фольклор – це чиста та прозора джерельна вода. З цієї води можна приготувати будь-які напої – інші музичні стилі. Фольклорна пісня – це база та основа. А фольклорний спів – мистецтво володіти голосом. Тому я впевнена, що так заспівати можна будь-яку пісню.

– Пісню Монатіка «Вечірочка»?

– Мені здається, можна. Бо будь-яку пісню можна, треба лише гарно продумати. Поєднавши фольк з різними стилями, поп чи навіть рок, вийде цікава інтерпретація. Взагалі фольклор, наші українські пісні – це необмежене поле для творчості. І зараз це дуже актуально. Українці мають бути щасливі, що наша культура настільки багата. Ми маємо усвідомити свою самобутність в Європі та ставити себе на високий рівень.

– Чи варто очікувати вашого автентичного виконання пісень вже інших тренерів – Тіни чи Монатіка? Ви готові до цього?

– Я готова до експериментів і думаю, вони будуть. Залюбки виконала б будь-яку пісню тренерів. Єдине, хочеться все-таки бути Галиною Куришко та мати своє «я». Все одно автентика, фольклор – це для мене найближче. Хочу залишитися у своєму, не губитися.

– Які у вас стосунки з іншими учасниками, з кимось здружилися?

– Здружилася з багатьма учасниками, в тому числі з інших команд. Ми зідзвонюємося, переписуємося. Думаю, наша дружба буде надовго.

– А як бути з конкуренцією?

– За інших учасників говорити не можу. Можливо, всередині когось є це відчуття. Але, на мій погляд, особливої конкуренції поки не відчувається. Можливо, про конкуренцію ще зарано говорити. Я взагалі не конкурую ні з ким. Прагну просто гідно виступати, як на концерті. Там виходиш і даруєш людям емоції, не думаючи, як зараз оцінять. Треба не про оцінку думати, а насолоджуватися та співати для людей.

– Ви керуєте дитячим фольклорним колективом. Чи багато дітей демонструють інтерес до народної пісні? Чи переважно це рішення батьків – відправити дитину в такий колектив?

– Звичайно, в наш час молодь, в основному, полюбляє трошки іншу музику. Але я зацікавлюю дітей своїм прикладом та досвідом. Маю певний авторитет у моїй місцевості, бо раніше була солісткою філармонії. Діти до мене йдуть. Тішить, що маю маленьких цінителів своєї української культури. Звісно, і батьки так само долучають дітлахів. Всі ці фактори впливають. На мою думку, варто було б більше приділяти увагу фольклору на телебаченні та радіо. Можливо, тоді б діти та молодь більше б цінували, хотіти долучатися та співати.

– Ви розповідали про свою бабусю Ганну Петрівну, співачку, носія фольклору. Про вашу сім’ю журналісти пишуть: «Музичний талант у Куришків передається генетично». Ваш син проявляє інтерес до фольклорних пісень?

– Він має гарний слух та музичний ритм. Він – моя копія. Але тяжіння до музики у нього немає, а я не змушую. Якщо так треба, можливо, бажання займатися музикою прийде до нього пізніше. Поки він, як більшість хлопчиків, цікавиться спортивними секціями.

– Репертуар вашої бабусі налічував дві сотні різножанрових пісень. Яка пісня у неї була найулюбленішою?

– Особливо вона любила гарну ліричну пісню «Ой вийду я, вийду». Я так само її люблю і співаю. Улюбленим жанром бабусі були тужливі ліричні балади. Вона була автентична виконавиця, жодного разу не виконувала пісню однаково. Форма лишалася, але вона завжди багато імпровізувала.

– Яку музику ви слухаєте?

– Я меломан та люблю різні стилі у музиці. Надихаюся різними жанрами. Головне, щоб музика була професійна. Люблю легкі, польотні пісні, в яких немає агресії. Це і Монатік, і Надя Дорофєєва, і Тіна Кароль, і Олег Винник. Звісно, мені подобається багато фольклорних гуртів. Той самий Go-A, YUKO, KHAYAT.

– Які ваші амбіції поза «Голосом країни»? Можливо, мрієте випустити збірку, організувати сольний концерт чи заспівати дуетом з Олегом Винником?

– Хотілось би всього, що ви назвали (сміється). Розумію, що «Голос країни» і весь цей творчий процес закінчиться. Але мені хотілось би отримати підтримку своєї творчості. Бо вона потрібна країні. Люди нині потребують душевних українських пісень. Це є в душі кожного українця, а я хочу ще додати. Знаєте, чому народні автентичні пісні завжди актуальні? Бо вони ніколи не писалися «на замовлення». Це пісні з життя. І люди завжди їх любитимуть.

Ірина Петренко