АТОвець з Сарненщини: «вибухи були - як для дитини колискова»
-
-
>
-
>
-
>
1009
АТОвець з Сарненщини розповів про гіркий досвід війни та реалії на «мирних» територіях.
Сергій Індруський з Рудні-Карпилівської, що в Сарненському районі, прослужив 21 місяць у зоні АТО в батальйоні «Горинь». Усякого довелося побачити вояку. Бувало й таке, що лише раз у тиждень берці знімав, щоб посушити. Про це пише Наталія Мелейчук для Голос України.
Адже побував під Слов’янськом, Троїцьким, у Краматорську… Сергій був єдиним зв’язківцем у роті. Підготовка лишилася ще з військової служби в авіації, що проходив 1996 року.
Повернувшись додому, думав, забудеться. Та досі, каже, часто сниться війна, а в пам’яті закарбувався момент, як одного дня накрило «Градами».
«Жили в бліндажах, – ділиться спогадами солдат. – У перші дні, як повернувся, важко було звикнути до тиші, ніби в настороженому очікуванні чогось лихого. Адже там стрілянина, вибухи були - як для дитини колискова»
Велика заслуга у підтримці на війні, за словами атовця, волонтерів. Вони забезпечували одягом, взуттям, засобами гігієни, продуктами. А інколи навіть частували солдат варениками та холодцем. Побратими з Волині, Сарн, Рівного часто телефонують до Сергія.
А як минулого року потрапив у лікарню із запаленням легень, що підхопив на полігоні, куди вкотре направили з військкомату, то через день провідували друга, допомагали медикаментами. На запитання, чи отримував хоч якусь допомогу як учасник бойових дій, сказав, що лісництво двічі виділило по 5 складометрів дров. А от землі так і не дали.
«Хоча спочатку, - бідкається Сергій, - обіцяли».
Звертався навіть у кадастровий земельний відділ, але там сказали, що немає.
Сваритися й судитися чоловік не хоче. Вважає, у кожного своя совість, з якою доводиться жити. Адже після того пекла, що пройшов, уже нічому не дивується.
Читайте також: У Клесові земля для торгівлі піде з «молотка»
